Тут вирішальну роль відіграють такі фактори, як густота населення, ступінь індустріалізації та об’єм водного об’єкта, який приймає стічні води. Але водні об’єкти забруднюють не тільки зосереджені скиди. Поверхневий стік несе змиви з сільгоспугідь, промплощадок та доріг.

Особливої охорони потребують підземні води, які є суттєвим компонентом гідрографічного циклу та важливою складовою водних ресурсів.

Підтримка якості підземних вод на рівні якомога ближчому до їх природного стану – це завдання надзвичайної важливості, якому може зашкодити надходження залишків деяких пестицидів та поживних речовин з сільгоспугідь, а також з ореолів, забруднених промислових площадок, захоронень міських та військових відходів, у результаті втрат з підземних трубопроводів. Крім того, ацидифікація ґрунтів утворює значну потенційну загрозу для підземних вод.

Кожен вид водокористування (питне, культурно-побутове, рибогосподарське, технічне) ставить свої вимоги до якості води. З огляду на це нормування набуває важливого значення, зокрема щодо визначення параметрів показників для конкретних видів водокористування.

Нормовані показники, які найчастіше використовують для визначення якості поверхневих вод:

• кисневий – охоплює розчинений у воді кисень, біохімічне споживання кисню, хімічне споживання кисню;

• токсикологічний - об'єднує амонійний азот, нітрити та важкі метали;

• санітарно-токсикологічний – визначає вміст нітратів, важких металів та мінералізацію зі всіма її складниками;

• рибогосподарський - об'єднує нафтопродукти, феноли й отрутохімікати.

Окрім того, для характеристики якості води використовують ще такі показники:

• твердість, зумовлену вмістом солей лужноземельних металів;

• лужність, зумовлену вмістом аніонів слабких кислот;

• агресивність, здатність розчинених у воді речовин руйнувати метали, бетон, вапнякові матеріали.

Алгоритм оцінювання рівня забруднення поверхневих вод:

• за частотою виявлених перевищень граничнодопустимих концентрацій (ГДК);

• за кратністю перевищення ГДК за окремими компонентами хімічного складу забруднень;

• за повторністю (%) виявлених у воді забруднювальних речовин або показників забруднення за певний проміжок часу (доба, декада, місяць, сезон, рік).

Для виявлення тенденцій зміни якості поверхневих вод користуються:

• порівнянням максимальних, мінімальних і середніх оцінок за певні гідрологічні сезони;

• формами кривих частот концентрації;

• формами інтегральних кривих розподілу концентрацій;

• результатами класифікації якості поверхневих вод.

Поряд з одиничними та посередніми нормами, за якими оцінюють стан якості поверхневих вод, розроблено метод комплексної оцінки вод за сукупністю показників. Під поняттям «комплексна оцінка забрудненості поверхневих вод» розуміють ступінь забрудненості води її якість, виражену за допомогою системи показників щодо чинних нормативів для конкретного виду водокористування.

Стандарт якості води – це концентрація речовини або значення інших показників якості води, які не можна перевищувати заради охорони здоров’я населення та живих організмів.

Екологічний норматив якості води – це сукупність показників якості води, у разі неперевищення яких водний об’єкт має багату, збалансовану та стійку екосистему.

Питна вода повинна відповідати наступним гігієнічним вимогам:

• добрий смак;

• не мати запаху;

• прозорість і безбарвність;

• не містити отруйних речовин, радіоактивних забруднень і шкідливих мікроорганізмів.

Запах води обумовлюється присутністю в ній речовин тваринного чи рослинного походження і продуктами їх розкладу, а в промислових містах – промисловими стічними водами. Глибинні підземні води можуть мати запах гідроген сульфіду або аміаку, вміст яких не пов'язаний з розкладом органічних речовин. Смак води залежить від її мінерального складу, від наявності в ній органічних речовин та інтенсивності їх розкладу, від температури і наявності газів у атмосферному повітрі. За температури води вище 15°С знижуються її смакові якості, вона погано втамовує спрагу.

Прозорість води залежить від кількості й характеру завислих частинок ґрунту. Колір води обумовлюється мікрофлорою і мікрофауною, а також надходженням у неї кольорових промислових стічних вод. Мінералізація води визначає її твердість. Однією з основних вимог до якості води є безпечність у епідеміологічному відношенні – відсутність хвороботворних бактерій. Якість води, що використовується населенням, постійно контролюється хімічними лабораторіями.