top of page

2.1. Джерела забруднення довкілля

Антропогенне забруднення довкілля - процес зміни складу і властивостей однієї або декількох сфер Землі внаслідок діяльності людини. Воно приводить до погіршення якості атмосфери, гідросфери, літосфери та біосфери.

Допустиму кількість відходів, що скидають в гідро- або атмосферу, регламентують нормативами гранично допустимих викидів (ГДВ) з урахуванням гранично допустимих концентрацій (ГДК). В Україні вони затверджуються Міністерством охорони здоров'я.

Наслідки забруднення довкілля

Кислотні дощі. Важливою екологічною проблемою стало випадання кислотних дощів. Кислотний дощ - всі види метеорологічних опадів: дощ, сніг, град, туман, дощ зі снігом, - кислотність яких вища від нормальної. Мірою кислотності є значення рН (водневий показник). Нормальне pH у чистих дощах - 5,6.

Кислотність сполуки виражається показником рН. Поширений термін «кислотні дощі» означає опади кислотністю рН менше 5. «Нейтрально» чиста вода має рН 7. Всі показники менше 7 означають збільшення кислотності. Іноді сучасні дощі сягають показника рН 4 і навіть 3. Це  відповідає кислотності оцту.

Кислотні дощі утворюються внаслідок забруднення повітря викидами теплоелектростанцій і автомобільних двигунів, в яких міститься велика кількість окисів сірки й азоту. В результаті складної взаємодії з киснем і водяною парою утворюються дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот (кислотний туман), що випадають на Землю у вигляді кислотних дощів.

Як проявляються наслідки кислотних дощів?

Часто у високих дерев, які розташовані в місцях випадання кислотних дощів, верхівки втрачають листя. Поширюється так звана суховерхість. Найчастіше уражуються хвойні дерева, тому що зміна хвої відбувається рідше, ніж зміна листя, і вона накопичує більше шкідливих речовин. Внаслідок ушкодження листя кислотами знижується врожайність багатьох сільськогосподарських культур.

Вода кислотних дощів стікає в річки й озера, вимиваючи з ґрунту деякі іони, наприклад, алюмінію. При цьому вона стає ще кислішою. У ній гинуть личинки комах і навіть риби. Проникає кислотний дощ і в ґрунтові води, внаслідок чого з порід вимиваються різні токсичні метали (цинк, свинець, ртуть) і питна вода стає небезпечною для  здоров’я. Кислотні дощі сприяють деградації лісів і ґрунтів, руйнують культурну спадщину людства, роз’їдаючи  мармурові й вапняні пам’ятники й архітектурні споруди, вік яких вимірюється тисячоліттями.

Існує ще два види кислотних дощів, за утворенням яких поки що практично не слідкують. У викидах хімічних підприємств, при спалюванні відходів, розкладенні газів, що використовуються в холодильниках і аерозольних балончиках (фреонів), утворюється хлор, який, реагуючи з метаном утворює хлороводень. Останній добре розчиняється у воді і так само спричиняє кислотні дощі. Ще більш небезпечними є викиди фторводнів (виробництво алюмінію, скла, розклад фреонів), які в атмосфері утворюють одну з найсильніших кислот, яка здатна роз’їдати скло - плавикову.

Найнебезпечнішою рисою кислотних дощів є те, що зазвичай вони випадають за сотні, а іноді і тисячі кілометрів від місця утворення. Свого часу тисячі норвезьких озер були ушкоджені кислотними дощами, що утворилися внаслідок викидів ТЕС і металургійних підприємств Великобританії. Потерпіли від цих дощів й інші скандинавські країни.

В Українських Карпатах, особливо в прикордонних районах, випадають кислотні дощі, принесені з Румунії.

Смог. Термін «смог» означає сильне забруднення приземного шару повітря  у великих містах та промислових районах, зумовлене викидами промисловості, автотранспорту та забрудненням атмосфери хімічними сполуками.

Вперше смог був зафіксований в Лондоні понад 100 років тому назад як жовта суміш диму й туману. Пізніше його почали виявляти і в інших місцях, де спостерігалися схожі явища.

Сьогодні смог є звичайним явищем. Часто у великих містах попереджають населення про загрозливу ситуацію та рекомендують менше часу перебувати на відкритому повітрі. Наслідки його особливо небезпечні для здоров’я людини, передовсім дітей та людей похилого віку. Реальним механізмом зменшення загрози виникнення смогів є зниження викидів ТЕС та правильне регулювання руху автотранспорту в місті. В результаті вказаних заходів концентрації шкідливих речовин будуть знижуватися, і умов для створення смогів не буде.

За механізмом утворення розрізняють два типи смогу:

  1. Пов’язаний із забрудненням повітря вихлопними газами транспорту, що містять оксиди азоту - лос-анджелеський (фотохімічний) - утворюється в ясну сонячну погоду при низькій вологості і температурі, що перевищує 30°С, а також за відсутності вітру і високого забруднення повітря. Обов’язковою умовою утворення такого смогу є наявність досить великої кількості сонячного випромінювання. Фотохімічний смог багатий на небезпечні хімічні сполуки.

  2. Пов’язаний із забрудненням повітря викидами, що містять оксиди сірки - лондонський. Лондонський смог формується при високій вологості повітря, температурі повітря близько 0°С, безвітряній погоді і високій концентрації продуктів спалювання твердого і рідкого палива.

Саме такий смог став причиною катастроф у Лондоні в 1952, 1956 та 1957 роках - тоді велике забруднення повітря і тривалий штиль викликали значне збільшення кількості легеневих і серцево-судинних захворювань, а смертність збільшилася у 10 разів. Так, у 1952 році протягом трьох тижнів у Лондоні від смогу померло 4000 чоловік.

Теплове забруднення. Теплове забруднення поверхні водойм і прибережних морських акваторій виникає в результаті скидання нагрітих стічних вод електростанціями і в багатьох випадках обумовлює підвищення температури води у водоймах. Виробництво електричної енергії на ТЕС і АЕС супроводжується утворенням великої кількості тепла. Вода, яку використовують у системі охолодження електростанцій, нагрівається і, повертаючись у водоймище, звідки її забирали, спричинює підвищення температури на 6-8°С, тобто теплове забруднення довкілля. Надлишкове тепло має негативний вплив на водні екосистеми. Навіть таке невелике підвищення температури води для деяких видів є просто згубним. Крім того, порушується природна циркуляція води у водоймищі, зменшується розчинність в ній кисню і одночасно відбувається швидке розмноження мікроорганізмів і дрібних водоростей. Як наслідок, значно змінюється видовий склад риб та придонної живності. Змінюються не тільки водні екосистеми. Через зменшення кількості чи зникнення різних видів риб та інших організмів водної фауни залишаються без поживи птахи та тварини, що населяють береги потерпілих від теплового забруднення рік, водоймищ та морських акваторій. Скидання нагрітих вод практикується і деякими промисловими виробництвами. Об’єми теплового забруднення можуть бути настільки великі, що площа плям нагрітих вод може досягати 30 кв.км. Найпростішим методом запобігання цьому є повторне використання води після її охолодження у спеціальних водоймищах. Але, на жаль, це не завжди можливо.

bottom of page