НАВЧАЛЬНИЙ ПРАКТИКУМ

У зварювальному виробництві:

• для зварювання: електрична енергія, кисень, ацетилен, аргон, вуглекислотний газ, гелій і тощо;

• для різання: електрична енергія, кисень, зжате повітря, ацетилен, пропан та інші горючі гази, бензин, керосин;

• для термічної обробки: електрична енергія, природний газ та інші горючі гази;

• для контролю зварних швів: зжате повітря (пневматичний контроль), електрична енергія (ультразвуковий, магнітний контроль), керосин, гелій (капілярні методи контролю), атомна енергія (радіаційний вид контролю) тощо.

Форми обліку енергії:

• за допомогою вимірювальних приладів;

• розрахунковим способом;

• дослідно-розрахунковим способом.

Можливими резервами споживання енергоресурсів є:

• заміна застарілого енергоємного обладнання на сучасне, більш технологічне і менш енергоємне;

• проведення енергетичної санації підприємств;

• установка лічильників витрати споживаної енергії на всі види джерел енергії;

• заміна в системі загального та місцевого освітлення ламп розжарювання на енергоефективні;

• використання в системі опалення геліокотелень;

• використання відновлюваних джерел енергії та допоміжних джерел енергії: біопаливо, енергія вітру, енергія сонця.

​

2. НОВІТНІ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В ГАЛУЗІ

2.1. Машинобудівна галузь

Досягнення стратегічної мети енергозбереження в галузі машинобудування можливе за рахунок реалізації в різних виробничих процесах, наведених нижче пріоритетних напрямів:

• впровадження в стале- і чавуноливарне виробництво таких технологій, як позапічна обробка металу, використання кисневого дуття, поліпшення якості шихти, попереднє нагрівання шихти перед виплавкою, оснащення вагранок дворядними пристроями для підігрівання дуття дасть змогу понизити витрати палива на 20−30%;

• за рахунок використання більш потужних трансформаторів (500−600 кВА), застосування паливно-кисневих пальників для розплавлення шихти при виплавці сталі в електродугових печах можна зменшити витрати електроенергії на 20−25%;

• заміна традиційних процесів термообробки на прогресивні з використанням концентрованих джерел електронагрівання (лазерного, плазмового) високочастотної імпульсивної індукції дасть змогу зменшити питомі витрати електроенергії на 80−120 кВт×год. на 1 т металу;

• у металообробці за рахунок впровадження таких енергоекономічних технологічних процесів, як електролітичне шліфування, ультразвукова, електроіскрова й електрохімічна обробка металу, заміна механічної обробки на холодну штамповку і гарячу накатку тощо, можливо знизити витрати електроенергії на 20−25%;

• переведення технологічних процесів гальванізації, миття та сушки з пари на гарячу воду;

• компресорне господарство: заміна морально та фізично застарілих електростанцій на більш енергоекономні; впровадження автоматичних систем регулювання витрат і тиску повітря; підігрів стислого повітря вторинними енергоресурсами на 30−50°С перед споживанням;

• виведення з експлуатації морально та фізично застарілих електростанцій підприємств галузі з переводом їх в режим роботи котельних;

• проведення реконструкції, уніфікації й автоматизації котелень:

• використання теплових вторинних енергоресурсів (тепла відхідних газів, фізичного тепла шлаку та нагрітих виробів, тепла м’якої пари і конденсату тощо).

2.2. Зварювальне виробництво

Сьогодні визначено такі основні напрямки поліпшення стану навколишнього середовища в наслідок зварювального виробництва:

• зменшення екологічних наслідків зварювального виробництва на довкілля за повним циклом виробництва продукції;

• створення екологічно чистих технологій зварювання та споріднених технологій;

• забезпечення екологічної безпеки рециклінгу (повторна переробка старих матеріалів на нові продукти з метою запобігання надмірного видобування сировини, створення відходів і забруднення) зварних конструкцій і споруд після вичерпання їх експлуатаційного ресурсу;

• скорочення споживання енергії і пошук шляхів застосування її нових джерел;

• зменшення кількості відходів у виробництві зварювальних матеріалів та зварних конструкцій;

• здійснення екологічно безпечної утилізації відходів (зварювальних аерозолів, що накопичуються в системах очищення повітря, недогарків зварювальних електродів, шлаку), пакувальної тари і конструкцій, що демонтуються;

• поліпшення санітарно-гігієнічних характеристик зварювальних матеріалів та ін.;

• підвищення вимог до безпеки і більш ефективного захисту здоров’я зварників та операторів безпосередньо на робочих місцях, а також усього персоналу;

• виключення використання матеріалів, які включено до «чорного та сірого списку» міжнародних стандартів серії ISO 14000.

Підвищення енергоефективності зварювання

Дугове зварювання

1. Використання покритих електродів. Розплавлений метал зварювальної ванни взаємодіє з киснем, воднем і азотом повітря. Внаслідок цієї взаємодії змінюється хімічний склад, погіршуються механічні, корозійні та експлуатаційні властивості металевого шва. Для запобігання цьому використовують металеві електроди, на поверхню яких наносять спеціальну речовину - покриття.

2. Застосування зварювання похилим і лежачим електродом. За рахунок цього один робітник може одночасно обслуговувати 3-4 пости. В результаті зменшується тривалість зварювання.

3. Зварювання порошковими дротами. Економія забезпечується порівняно зі зварюванням дротом суцільного перерізу завдяки покращенню ударної в’язкості не менше ніж у 2 рази і підвищення продуктивності процесу не менше ніж у 1,8 разів.

4. Використання двох і більше електродів. Цей спосіб дозволяє підвищити продуктивність процесу і якість зварного з’єднання.

5. Використання допоміжних речовин. У покриття і флюс вводять речовини (сполуки калію, кальцію, цезію тощо), які сприяють високій провідності дугового проміжку. В результаті цього значно підвищується стабільність горіння дуги.

6. Металізація напиленням. Вона використовується для відновлення зношених деталей машин; нанесення захисних, антифрикційних і вогнетривких покриттів; усуває пористість, раковини та інші дефекти, які виникають у процесі лиття, або зварювання металевих деталей.

7. Використання зварювання на горизонтальних поверхнях. При зварюванні на вертикальній площині струм зменшується на 10-15%, а в стельовому положенні - на 15-20% проти вибраного для нижнього положення шва. Тому доцільніше використовувати зварювання на горизонтальних поверхнях.

Зварювання стикове

1. Повітряне дуття. Економія електроенергії за рахунок подачі всередину труби під час зварювання суміші кисню з повітрям. Зі збільшенням витрат суміші і концентрації кисню витрати електроенергії, затраченої на зварювання, знижуються.

2. Заміна зварювання опором на оплавлення. При зварюванні опором значною мірою витрачається електроенергія, оскільки частина її витрачається на нагрівання всього об’єму деталі. Цього уникають, використовуючи зварювання оплавленням.

3. Використання струмів низької частоти. При використанні струмів низької частоти (близько 10 Гц) продуктивність зварювання підвищується більше ніж в 2 рази.

Електрошлакове зварювання

1. густини струму. При збільшенні густини струму збільшуються втрати електродного дроту, і в результаті збільшується продуктивність до 27 кг/г, тим часом як при автоматичному зварюванні з флюсом вона становить 12 кг/г, при ручному - 2 кг/г.

2. Застосування бездугового процесу. Бездуговий процес зварювання забезпечує повне використання електроенергії, яка витрачається на зварювання. Втрати на розбризкування і згоряння повністю відсутні, а витрати тепла на розплавлення флюсу практично дорівнюють нулю, оскільки для підтримки під час зварювання потрібного об’єму шлакової ванни витрати флюсу не значні. Вони в 20 разів менші, ніж при звичайному зварюванні під флюсом.

3. Використання електроду зі зменшеним діаметром. При цьому способі зварювання коефіцієнт наплавлення зростає, що призводить до зменшення питомих витрат електроенергії.

4. Застосування ультракоротких дуг. Звичайна довжина дуги приблизно дорівнює діаметру електроду. В цьому випадку завдяки впливу повітря відбувається значне її охолодження, і частина електроенергії витрачається марно. При зварюванні ультракороткою дугою електричну дугу повністю приховують під шаром шлаку. При цьому можна добитися того, що горіння дуги повністю буде проходити в замкнутому середовищі.

2.3. Комп’ютерні технології

Комп'ютери споживають неймовірно багато енергії, тим більше, коли їх залишають включеними постійно (наприклад, коли з мережі «скачується» інформація). Найбільша кількість енергії витрачається на підтримку роботи монітора і жорсткого диска, тому в будь-якій операційній системі є кілька режимів енергозбереження, використання яких може значно скоротити споживану енергію і, як наслідок, ресурси і гроші.

Практично всі випущені на сьогоднішній день монітори підтримують функції енергозбереження. Але не так вже й багато людей знає, що це за функції і як нею керувати.

Режими енергозбереження монітора. У монітора є два основних вузла: блок вертикальної і горизонтальної розгортки. Залежно від поєднання працюючих і непрацюючих блоків існує чотири енергозберігаючих режими монітора:

Normal (нормальний режим) - власне, це не енергозберігаючий режим, а основний стан працюючого монітора, коли обидва блоки працюють. При роботі в нормальному режимі монітор споживає в середньому 80-90 Вт.

Stand-by (режим очікування) - відключається блок горизонтальної розгортки, а блок вертикальної розгортки продовжує працювати. Цей режим дієвий, якщо ви ненадовго відійшли від комп'ютера: монітор включається майже миттєво, а економія складає близько 10 Вт від загального енергоспоживання.

Suspend (режим припинення) - відключається блок вертикальної розгортки, а блок горизонтальної розгортки продовжує працювати. Вихід з цього режиму здійснюється довше, але й економія енергії значніше: монітор споживає в загальній сумі близько 15 Вт.

Power-off (відключений) - відключаються обидва блоки монітора. Для виходу з цього режиму потрібно приблизно стільки ж часу, скільки необхідно монітору при включенні живлення, проте в цьому режимі монітор споживає лише 5 Вт.

Відключення жорсткого диска. Основний режим енергозбереження тут - stand-by (режим очікування). Результат роботи зберігається в оперативній пам'яті комп'ютера, а потім комп'ютер переходить в енергозберігаючий режим і відключає жорсткий диск. Це швидкий і нескладний спосіб зменшити споживання електроенергії. Більш складний режим називається Hibernate (режим сну). Поточний стан системи зберігається в спеціальному файлі на жорсткому диску, після чого комп'ютер можна вимкнути. При подальшому включенні система повернеться в збережений стан.

У Windows Vista з'явився новий енергозберігаючий режим - Hybrid Sleep (гібридний сплячий режим). У цьому режимі результат роботи зберігається і в оперативну пам'ять, і на жорсткий диск. У портативних комп'ютерах цей режим за замовчуванням відключений.

Всі операційні системи забезпечені налаштуваннями енергозбереження. Наприклад, у Windows XP це можна зробити, зайшовши в Пуск -> Панель управління -> Електроживлення. У Linux для цього існують спеціальні команди, які вводяться в консолі: setterm, xset. У MacOS в Системних налаштуваннях потрібно вибрати вкладку «Енергозбереження».

Особливо енергозберігаючі режими актуальні для портативних комп'ютерів. При покупці рекомендується вибирати модель з більш довгим часом роботи від акумуляторів. У ноутбуках, на яких встановлена операційна система Windows, найчастіше налаштування енергозбереження винесені в System tray (область піктограм панелі завдань - у правому нижньому кутку екрану).

Для налаштування енергозберігаючого режиму достатньо одного разу але він буде постійно сприяти економії електроенергії.

У Windows існують три енергозберігаючих режими - Сон, Гібернація (сплячий режим) і Гібридний сон.

Сон - це енергозберігаючий режим, що дозволяє комп'ютеру за кілька секунд повернутися у включений стан. При переході в режим сну, відкриті програми та документи зберігаються в оперативній пам'яті, щоб відразу після виведення комп'ютера з режиму сну користувач зміг відновити роботу. Якщо під час сну живлення комп'ютера буде відключено, то всі незбережені налаштування і зміни файлів будуть втрачені.

Гібернація (сплячий режим) - енергоощадний режим операційної системи комп'ютера, що дозволяє зберігати вміст оперативної пам'яті на незалежний пристрій зберігання даних (жорсткий диск) перед вимиканням живлення. Гібернація називається Сплячим режимом, через що цей режим енергозбереження часто плутають з режимом сну. На відміну від режиму сну, що поміщає відкриті програми і документи в оперативну пам'ять, Сплячий режим (гібернація) зберігає відкриті документи та програми на жорсткий диск (у файл hiberfil.sys) і потім переводить комп'ютер в режим зниженого енергоспоживання. Всі настройки і зміни в документах після виходу з режиму глибокого сну збережуться навіть при повному відключенні живлення. Проте все ж таки рекомендується зберігати важливі зміни і налаштування перед переведенням у режим глибокого сну. Вихід комп'ютера з Сплячого режиму відбувається зазвичай швидко - швидше, ніж включення Windows після завершення роботи, але довше, ніж вихід з режиму сну. Всі відкриті на момент входу в Сплячий режим документи і програми відновлюються з файлу hiberfil.sys, після чого ви відразу можете повернутися до роботи, продовживши її з того місця, де ви зупинилися. Для свого функціонування режим глибокого сну потребує обсяг жорсткого диска, відповідний обсягу оперативної пам'яті (якщо загальний обсяг вашої оперативної пам'яті 2 гігабайти, то файл hiberfil.sys буде займати 2 гігабайти на жорсткому диску).

Гібридний сон розроблений спеціально для настільних комп'ютерів. Режим гібридного сну поміщає ваші налаштування, відкриті документи та програми в оперативну пам'ять і на жорсткий диск, після чого комп'ютер переходить в режим зниженого енергоспоживання. Ви зможете швидко вивести комп'ютер зі стану гібридного сну і продовжити роботу. Всі налаштування і зміни в документах після виходу з режиму гібридного сну збережуться навіть при повному відключенні живлення. Зазвичай режим гібридного сну на настільних комп'ютерах за замовчуванням включений.

Сплячий режим і режим гібридного сну можуть бути недоступні з наступних причин:

1. материнська плата може не підтримувати енергозберігаючі режими;

2. у налаштуваннях живлення в BIOS можуть бути відключені енергозберігаючі режими;

3. відеокарта може не підтримувати енергозберігаючі режими;

4. енергозберігаючі режими можуть бути відключені у налаштуваннях плану живлення Windows або в редакторі локальної групової політики .

*Примітка. Деякі програми можуть працювати з помилками після виходу з Сплячого режиму (сну) і гібридного сну.

2.4. Будівельна галузь

Опоряджувальні роботи. Підвищення ефективності будівництва забезпечується, головним чином, за рахунок зростання продуктивності праці, скорочення строків будівництва та об’єму і вартості будівельних робіт, які виконуються вручну, покращення якості будівництва.

Рішенню вказаних завдань у значній мірі може сприяти застосування на опоряджувальних операціях, трудомісткість яких складає 25-30 % від усіх витрат як у новому будівництві, технологічних комплектів обладнання для приготування, перекачування та нанесення будівельних розчинів на поверхні, що оброблюються.

Найбільш трудомісткими серед опоряджувальних операцій є штукатурні роботи, вартість яких сягає 18-20 % від усіх витрат на будівельно-монтажні роботи.

Незважаючи на розвиток індустріального опорядження, оштукатурення залишається одним з найпоширеніших видів опоряджувальних робіт, особливо у цегляному домобудівництві.

Після появи сучасних оздоблювальних матеріалів при внутрішньому опорядженні будівель почали широко впроваджувати суху штукатурку, мокрі процеси оштукатурювання суттєво не скорочуються. При цьому близько 70 % операцій оштукатурювання виконуються вручну, а лише 30 % – за допомогою засобів механізації. Механізовані в основному набризк на стінові поверхні та його вигладжування затиральними машинами.

Слід відзначити те, що без даної технології практично не можна обійтися при виконанні ущільнення стиків конструкцій, улаштуванні підлог та утворенні гідроізоляції. Дані процеси потребують використання значної кількості вапняно- і цементно-піщаних розчинів різного складу й рухомості. Поряд із приготуванням будівельного розчину та доведенням його до необхідної кондиції значна частина енергії, що споживається при проведенні штукатурних робіт, витрачається на перекачування будівельних розчи-нів трубопроводами за допомогою розчинонасосів до місця проведення робіт.

Особливість технології та властивостей матеріалів, які використовують при опоряджуванні, в окремих випадках не дають змоги механізувати виробничі процеси і тому їх доводиться виконувати вручну. Особливо велика частина ручної праці спостерігається на територіально розрізнених об’єктах. При виконанні штукатурних робіт вручну, середня продуктивність одного штукатура за зміну в середньому по галузі сягає лише 8 м2, що є вкрай низьким показником. Тому питання механізації опоряджувальних робіт має особливе значення, оскільки від якості і термінів їх виконання залежить значною мірою своєчасне введення об’єктів в експлуатацію.

Головними вимогами до засобів механізації штукатурних робіт є:

• економічність;

• енергоощадність;

• надійність;

• здатність ефективно готувати будівельні розчини;

• здатність розвивати робочий тиск у широкому діапазоні для подачі розчинів різного складу та рухомості на значні відстані;

• надійно працювати на різних режимах безпосередньо на будівельному майданчику.

Будівництво. У всьому світі останнім часом все більше уваги приділяється розробці екологічно чистих і енергозберігаючих технологій, спрямованих на зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище і економію енергії. Не залишилися осторонь і будівельники. Все більшу популярність як на заході, так і в нашій країні набуває так зване «зелене будівництво».

За статистикою, всі існуючі в світі будівлі споживають близько 40% світової первинної енергії, 67% електрики, 40% сировини і приблизно 14% сукупних запасів питної води. При цьому вони виробляють близько 35% від світових викидів вуглекислого газу і близько 50% твердих міських відходів. Саме така статистика змусила інженерів і архітекторів задуматися над вдосконаленням будівельних технологій, внаслідок чого виникли «зелені будинки».

Серед основних завдань «зеленого будівництва» можна виділити:

• зниження сукупного негативного впливу будівельної діяльності на навколишнє середовище та здоров’я людей;

• розробка нових технологій і створення сучасних промислових продуктів;

• зниження енергоспоживання, а відповідно і навантаження на електромережі;

• комплексне скорочення витрат на будівництво та утримання будинків.

Цей напрям дуже активно розвивається, по всьому світу будуються екологічні житлові будинки і навіть хмарочоси. Визначення «зелене будівництво» характеризує не просто якийсь певний тип будівель або використання при його зведенні певного набору архітектурних прийомів - це поняття передбачає комплексну систему спеціально розроблених принципів, на основі яких здійснюється безпосередньо і будівництво і експлуатація будівлі.

Основні принципи «зеленого будівництва»:

• економія і енергоефективність - раціональне використання ресурсів землі, енергії, будматеріалів);

• комфорт - забезпечення належного рівня зручності для людей, які будуть проживати або працювати в цих будинках;

• екологічність - забезпечення мінімального рівня шкідливого впливу на навколишнє середовище та здоров’я людини.

Один з основних принципів екологічного будівництва - енергозбереження. Саме тому все більша увага приділяється розробці технологій, які б дозволили максимально знизити втрати енергії в процесі експлуатації будівель. Серед основних прийомів енергозбереження можна виділити:

1) Забезпечення ефективної теплоізоляції.

Серед найбільш поширених і ефективних матеріалів, використовуваних в «зеленому будівництві», зазначимо наступні:

• пінополістирольні плити: дають можливість знизити витрати на будівництво, збільшити швидкість зведення стін будівлі, скоротити обсяг будівельного сміття, і, звичайно ж, забезпечує ефективну теплоізоляцію;

• органічна теплоізоляція: створюється на основі використання натуральних, екологічно чистих матеріалів (неавтоклавний пінобетон, перероблена деревина і відходи деревообробки (деревоволокнисті або деревостружкові плити), камишит, соломит, фибролитові плити, торф’яні плити тощо);

• інші теплоізоляційні матеріали, неорганічного походження: плити на основі скловолокна, плита з кам’яної вати, мінеральна вата та ін.

2) Зниження втрат тепла в вентиляційної системи шляхом установки рекуператорів.

Рекуператор - прилад, що забезпечує теплообмін між вхідними та вихідними потоками повітря.

3) Забезпечення герметичності дверних і віконних прорізів.

Близько 25% теплової енергії губиться в наших будинках через вікна і двері. Тому екодім, повинен мати якісні склопакети і двері, які забезпечують захист від втрат тепла в холодну пору року.

Сучасні енергозберігаючі вікна можуть бути декількох різновидів:

• склопакети, на внутрішню поверхню скла в яких наноситься особливе покриття, що знижує втрати тепла;

• склопакети, наповнені інертним газом, найчастіше це аргон.

Для зниження втрат повітря через дверні прорізи важливо правильно встановлювати двері без щілин і зазорів. Тоді тепло не буде йти з приміщення.

4) Скорочення витрат електроенергії за рахунок використання сучасних економних приладів.

5) Використання сонячної енергії.

«Зелене будівництво» використовує не тільки передові енергозберігаючі технології, але й альтернативні джерела отримання електроенергії. Як відомо, сонце є величезним генератором, що виробляють колосальна кількість енергії. Майже половину всього сонячного випромінювання складають теплові (інфрачервоні) промені, саме на акумулюванні даного випромінювання і засновані всі сонячні батареї. Доступність цього виду енергії обумовлює його активне використання в будівництві «зелених» будинків.

Можливість часткового або повного заміщення невідновлюваних енергоносіїв на сонячні батареї, які будуть забезпечувати харчування самих різних систем будівлі, дозволяє істотно заощадити і знизити шкідливий вплив на навколишнє середовище. Саме тому дана технологія знайшла своє застосування в «зеленому» будівництві.

6) Збирання дощової води.

Одне з центральних місць у «зеленому» будівництві займають також технології ефективного та раціонального використання водних ресурсів.

Існує кілька різновидів подібних систем, починаючи від простих, призначених для невеликих приватних будинків, і закінчуючи пристроями промислового масштабу.

Дощова вода зазвичай збирається з даху будівлі. Звичайно, така вода не може використовуватися, як питна, так як в процесі збору в неї можуть потрапити пил, бруд та інше сміття. Залежно від особливостей системи збору отримана дощова вода може використовуватися для різних цілей, найчастіше, вона застосовується для побутових потреб: поливу рослин, мийки автомобілів, змиву в туалетах тощо.

Також подібна система може бути використана в якості автономного водопостачання у випадку несправностей в системі центрального водопостачання або будь-яких збоїв при подачі води.

Системи збору дощової води відрізняються простотою установки і обслуговування, тому витрати на них, як правило, невеликі, а вигоди від використання очевидні.

Переваги «зеленого будівництва»

Переваги застосування «зелених» технологій в будівництві можна розділити на дві великі групи: економічні і соціальні. Розглянемо кожну з них більш докладно.

Економічні. На практиці доведено, що будівництво «зелених будинків» економічно обґрунтоване і більш вигідно порівняно з будівництвом звичайних будинків. Будинки, побудовані із застосуванням передових екотехнологій, мають наступні переваги:

• енергоспоживання нижче на 25%;

• споживання води нижче на 30%;

• завдяки більш високій якості застосовуваних засобів управління і контролю, а також за рахунок оптимізації роботи всіх систем витрати на обслуговування будівлі помітно скорочуються;

• як правило, кількість відмов від оренди та придбання житла в таких будинках набагато нижче, отже, знижуються ризики і витрати власників будівлі;

• екологічні будівлі сприяють збереженню здоров’я знаходяться в них людей, що важливо для роботодавців, так як дозволяє скоротити витрати на медичне обслуговування персоналу;

• «зелені будинки» останнім часом привертає все більше уваги громадськості, а це додаткова реклама і можливість швидше окупити витрати на будівництво;

• такі будівлі - це інструмент раціональної економіки, вони є об’єктом інтересу багатьох західних інвесторів, тому будівництво подібних об’єктів може стати відмінним проектом для залучення великих інвестицій;

• основні принципи будівництва екобудинків відповідають, а в деяких питаннях навіть випереджають, сучасні екологічні стандарти.

Соціальні. Крім економічних вигод, «зелені будинки» мають цілий ряд соціальних переваг, які дуже важливі для збереження здоров’я людей і мінімізації шкідливого впливу на природу.

Переваги будівництва «зелених» будинків для здоров’я людей і навколишнього середовища:

• скорочення кількості забруднень, отруйних речовин і сміття, які потрапляють у воду, повітря і ґрунту в процесі будівництва та експлуатації будівлі;

• скорочення викидів в атмосферу парникових газів;

• створення в приміщеннях оптимальних умов за якістю повітря, а також акустичним і тепловим параметрам;

• зниження шкідливих впливів на здоров’я людей, що знаходяться в таких будівлях;

• збереження природних ресурсів за рахунок активного використання поновлюваних джерел енергії.