Тарифи на послуги теплопостачання

Тарифи на послуги теплопостачання підприємство не встановлює самостійно, воно лише їх розраховує відповідно до понесених витрат. Розраховані економічно обґрунтовані тарифи передаються на розгляд та затвердження органу місцевої влади як представнику територіальної громади – власника цих підприємств.

Зазвичай комунальне підприємство теплопостачання має кілька тарифів на теплову енергію. Для різних груп споживачів встановлюються різні тарифи на послуги, що спричинено насамперед різними цінами на природний газ для різних груп споживачів.

Тарифи на послуги теплопостачання для населення здебільшого є нижчими, ніж тариф для інших споживачів (бюджетних установ, промислових та інших підприємств). Затвердження тарифів є досить тривалою процедурою, яка передбачає з-поміж іншого опублікування нових тарифів у ЗМІ не пізніше як за місяць до їх затвердження.

Також обов’язковим заходом є проведення громадського слухання. Громадське слухання проводиться з метою інформування мешканців щодо необхідності зміни тарифу, ознайомлення учасників слухання зі структурою тарифу та надання економічного обґрунтування його величини. Під час громадського слухання мешканці можуть висловити свої зауваження та пропозиції щодо теми обговорення та отримати відповіді від посадових осіб на питання, пов’язані зі зміною тарифів. Лише після цього тарифи можуть бути затверджені.

Але за цей час складники витрат підприємств можуть зрости. Може підвищитися вартість газу, електроенергії, матеріалів (адже в умовах економічної кризи постійно зростають ціни на продукти харчування та товари повсякденного вжитку) тощо. Тому затверджений тариф уже не відповідатиме економічно обґрунтованим витратам і буде збитковим.

Двоставковий тариф

Двоставковий тариф на оплату послуг теплопостачання широко застосовують в європейських країнах, а в Україні його впровадили й успішно ним користуються в багатьох містах, таких як Житомир, Тернопіль, Івано-Франківськ, Харків тощо.

Двоставковий тариф на оплату послуг централізованого опалення складається з:

• платні за одиницю приєднаного теплового навантаження (щось на кшталт абонентської платні, наприклад як за стаціонарний телефон), яку сплачують упродовж усього року всі споживачі (з лічильниками тепла і без них). Ця платня передбачає умовно-постійну частину витрат виробництва та транспортування теплової енергії. Це витрати на обслуговування та ремонт мереж, котелень та інших споруд, зарплатню, податки тощо. Нараховується ця платня з розрахунку на 1 кв. м. площі квартири;

• платні за фактично спожиту чи реалізовану теплову енергію, яка нараховується лише під час опалювального сезону. Вона відшкодовує умовно-змінну частину витрат на виробництво та транспортування тепла. Це витрати на природний газ та електроенергію.

Власне тому тариф називають двоставковим: одну його «ставку» споживачі сплачують упродовж усього року, а іншу – лише в опалювальний період.

Застосування двоставкового тарифу дає змогу знизити фінансове навантаження на споживачів, а також забезпечити підприємству теплопостачання надходження грошових коштів від споживачів упродовж року.

Заборгованість споживачів за послуги теплопостачання

Сьогодні, на жаль, не всі споживачі своєчасно та у повному обсязі розраховуються за отримані послуги теплопостачання.

У сьогоднішніх ринкових умовах постачальники енергоресурсів не лише не дають енергоносії у борг, а й вимагають попередню оплату. Якщо підприємство теплопостачання не розрахується за природний газ, то не отримає його і, як результат, не зможе виробляти тепло. Тоді споживачі залишаться без тепла та гарячої води.

Якщо підприємство теплопостачання не зможе вчасно платити зарплатню своїм працівникам, то кращі спеціалісти знайдуть собі інше місце роботи. Тоді на підприємстві нікому буде працювати. І в цьому випадку споживачі можуть залишитися без тепла та гарячої води.

Комунальне підприємство проводить роботу з боржниками. Неплатникам надсилають листи з нагадуванням про необхідність своєчасної оплати. Якщо боржник і цього разу не сплачує за комунальні послуги, йому надсилають попередження про те, що його справу передають до суду. Якщо боржник знову не відреагував, то справу передають до суду, який виносить рішення щодо примусового стягнення боргу. Причому боржник має сплатити не лише суму боргу, а й судові витрати.

Деякі люди не платять за комунальні послуги, посилаючись на те, що їх не задовольняє якість цих послуг. Але якість послуг теплопостачання значною мірою залежить від того, наскільки сумлінно споживачі оплачують свої рахунки за тепло та гарячу воду.

Виникає таке собі зачароване коло: не всі споживачі платять, бо послуги неякісні, а послуги неякісні тому, що платять не всі споживачі. І тому важливо якнайшвидше вийти із цього кола. І першими зробити це мають споживачі. Тепло та гаряча вода – це такий самий товар, як хліб і молоко. Адже ніхто у магазині не дасть вам хліба безплатно. Чому ж комунальні підприємства мають надавати тепло та гарячу воду тим, хто не платить?

​Платити за те, що спожив – обов’язок кожної відповідальної та свідомої людини!

І ще одне риторичне питання: чому має страждати той, хто платить, але отримує недостатньо якісні послуги через те, що його сусід є злісним боржником?

Комунальне підприємство йде назустріч тим, хто з різних причин заборгував, але розуміє свою відповідальність за оплату спожитих ним послуг. Підприємство теплопостачання укладає з таким споживачем договір про реструктуризацію заборгованості. Слово «реструктуризація» означає звичайну розстрочку платежів. Тобто разом із споживачем працівник абонентського відділу комунального підприємства (це відділ, який працює із споживачами-абонентами) визначає термін розстрочки (він може тривати до 60 місяців, тобто до 5 років). Потім сума боргу ділиться на термін розстрочки – таким чином розраховується щомісячна сума повернення боргу. При цьому споживач має також сплачувати поточні рахунки.