НАВЧАЛЬНИЙ ПРАКТИКУМ

2. ВІДНОВЛЮВАНА ЕНЕРГЕТИКА: ПЕРЕВАГИ ДЛЯ ВСІХ

Перш за все, варто зазначити, що підвищення частки відновлюваної енергетики в енергобалансі України - це ціль, необхідність досягнення якої усвідомлюється сьогодні на всіх рівнях, проте підходи до її реалізації відрізняються.

Зі зростанням індустріального виробництва у світі збільшилася кількість викидів парникових газів, що стало причиною глобальних кліматичних змін. Для запобігання цьому у 1997 році було прийнято Кіотський протокол, набуття чинності якого тривало 8 років, що певним чином загальмувало реалізацію взятих державами зобов’язань. Не зважаючи на зусилля багатьох держав, їх виявилося все ж недостатньо для боротьби зі зміною клімату, тому в грудні 2015 року на черговій зустрічі Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату в Парижі було прийнято нову глобальну кліматичну угоду. Цього разу перед сторонами Паризької угоди стоїть завдання взяти на себе амбітні зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів. Так, згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства, енергоефективність (40%) та відновлювальні джерела енергії (30%) відіграватимуть найважливішу роль у запобіганні підвищення глобальної температури більш ніж на 2°С і скорочення викидів вуглекислого газу.

Очевидними є низка переваг ВДЕ для довкілля: вони невичерпні, не порушують екологічного балансу планети, несуть незрівнянно менші ризики для навколишнього середовища, не продукують викиди парникових газів і інших шкідливих речовин, а отже є більш безпечними для здоров’я людей. Але навіть цим переліком переваги відновлюваної енергетики не обмежуються. Соціальні здобутки є менш очевидними, але не менш ваговими. Більш ніж 700 млн. людей у світі живуть у крайній бідності. Якщо така цифра спантеличує, можна звернутися до іншого статистичного показника: 1.1 млрд. людей у світі – втричі більше за населення Сполучених Штатів Америки – живуть без електропостачання. Розвиток відновлюваної енергетики не тільки дозволяє скоротити прірву нерівності і надати більш справедливий доступ до енергетичних ресурсів, але й створює можливість економічного зростання та створення нових робочих місць.

3. «ЗЕЛЕНИЙ» ТАРИФ

«Зелений» тариф – це: 1) економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою; 2) спеціальний тариф на електроенергію, який встановлений для електростанцій, що використовують енергію Сонця, вітру, біомаси, біогазу без обмежень за потужністю, а також для гідроелектростанцій потужністю до 1 МВт.

Станом на 2009 рік «зелені» тарифи використовувались в тій чи іншій формі у 63 країнах світу, включно з Україною.

Постійне зростання цін на енергоресурси - головна причина підвищення тарифів на електроенергію. Вартість палива становить близько 80% у структурі тарифу на електроенергію в Україні. Розвиток альтернативних джерел енергії дасть змогу знизити залежність держави від різких коливань цін на вуглеводневу сировину, а отже, поліпшити економічну та екологічну ситуацію у країні.

В Україні діє понад сорок підприємств, що створюють електроенергію з води, Сонця, вітру та біомаси

Енергетична ситуація, що спонукає до впровадження альтернативних джерел енергії:

• поступове зростання електричного навантаження споживачів в різних регіонах України та, відповідно, високий рівень споживання енергоресурсів і збільшення попиту на них;

• залежність від цін на енергоносії;

• щорічне зменшення вітчизняних традиційних видів палива (природний газ, нафтопродукти тощо) та збільшення обсягів їх імпорту;

• забруднення навколишнього середовища (шкідливі викиди електростанцій, що використовують традиційні види палива).

В Україні «зелені» тарифи запроваджено з 2009 року. Держава гарантує інвесторам купівлю виробленої електроенергії за фіксованими мінімальними розцінками, що вищі за тарифи на енергію з традиційних джерел.

Варто зауважити, що «зелений» тариф не є довічним, а діє обмежений час - 10 років (у багатьох країнах гарантується придбання електроенергії, що отримується з поновлюваних джерел енергії в рамках довгострокових (15-25 років) контрактів). Його мета - дати можливість інвестору окупити додаткові витрати на встановлення обладнання для отримання електроенергії з ВДЕ. Коли затрати окупляться, інвестор матиме готові потужності для вироблення чистої енергії і продаватиме «зелену» енергію нарівні з усіма.

Теоретично потенціал альтернативних джерел в Україні дає змогу повністю задовольнити потреби в енергії. Рівень використання сонячної енергії в Україні досить високий для широкого впровадження. Перетворювати сонячну енергію на електричну в умовах нашої держави можна за допомогою теплоенергетичного і фотоенергетичного обладнання, причому практично в усіх областях. Термін ефективної експлуатації геліоенергетичного обладнання в південних областях - 7 місяців, у північних - 5.

Щодо енергії вітру, то, як свідчать результати досліджень Національної академії наук, на території України можна розмістити вітряки, які даватимуть приблизно 15 млн. тонн умовного палива. Це більше, ніж сьогодні виробляє вся вітчизняна атомна енергетика. Також є потенціал розміщення вітрових електростанцій на морі. Усі українські південні степи, землі, що сьогодні відведено для сільського господарства, фактично можна використовувати для вітрових електростанцій.

Головною перевагою малої гідроенергетики є дешевизна електроенергії, генерованої на гідроелектростанціях, а відсутність паливної складової у процесі добування електроенергії дає позитивний економічний та екологічний ефекти. Малі ГЕС можуть стати потужною основою енергозабезпечення усіх регіонів Західної України, а для деяких районів Закарпатської та Чернівецької областей - джерелом повного енергозабезпечення.