top of page
Теоретичний блок

1. ЦИКЛ PDCA

Система енергоменеджменту (СЕМ) базується на методі Демінга, яка відома як цикл PDCA:

Plan – Do – Check – Act       Плануй – Дій – Перевіряй – Впливай,

що передбачає чітке та послідовне виконання чотирьох етапів (рис. 1): енергетичне планування; впровадження та функціонування; контроль та дії, орієнтовані на покращення СЕМ.

Цикл PDCA є базовою моделлю, тому потребує деталізації (рис. 2.).

11.2.jpg

Мал. 1. Цикл PDCA

11.3.jpg

Мал. 2. Деталізація циклу PDCA

Цикл управління починається з планування.

Планування – це встановлення цілей і процесів, необхідних для досягнення цілей, планування робіт з досягнення цілей процесу і задоволення споживача, планування виділення і розподілу необхідних ресурсів.

Виконання – це безпосереднє виконання запланованих робіт.

Перевірка – це збір інформації та контроль результату на основі ключових показників ефективності, які отримані в ході виконання процесу, виявлення та аналіз відхилень, встановлення причин відхилень.

Вплив (управління, коректування) – це вжиття заходів щодо усунення причин відхилень від запланованого результату, зміни в плануванні та розподілі ресурсів.

Ефективне управління на підприємстві повинне ґрунтуватись на чотирьох основних положеннях: масштабності; мінімізації; адекватній реакції; зваженому прийнятті ризику та нейтралізації загроз.

  • Масштабність - необхідно охопити усі можливі сфери діяльності підприємства, що причетні до виробництва, розподілу та витрачання ПЕР, виявити сфери виникнення ризиків з метою зниження ступеня невизначеності до мінімуму.

  • Мінімізація - підприємство повинне мінімізувати кількість можливих ризиків та загроз, що пов’язані з неефективністю функціонування системи енергетичного менеджменту за допомогою різноманітних сучасних методів управлінського впливу (контролю, моніторингу, внутрішнього аудиту тощо).

  • Адекватна реакція - підприємство має швидко реагувати на внутрішні та зовнішні зміни, що призводять до виникнення реального ризику чи загроз безпеці функціонування підприємства (до загроз можна віднести: стрімке зростання вартості ПЕР, планове відключення електроенергії, обмеженість щодо відбору електроенергії з централізованої мережі тощо) за рахунок ефективної організації робіт з розробки стратегії розвитку підприємства.

  • Зважене прийняття ризику та нейтралізація загроз - в контексті функціонування системи енергетичного менеджменту, при прийняті рішення щодо фінансування затратних проектів з енергозбереження.

Енергоменеджмент реалізується поетапно.

Перший етап. Запуск системи енергоменеджменту. Перед запуском проводять всебічний енергоаудит. У результаті енергоаудиту отримують достатньо реалістичне уявлення про енергоспоживання на даному підприємстві.

Другий етап. Зіставлення реальних даних по енергоспоживанню з нормативними, літературними, загальноприйнятими на провідних підприємствах галузі і т.д.

Третій етап. Аналіз результатів порівняння реального енергоспоживання з необхідним за нормативами. За результатами порівняльного аналізу встановлюють пріоритетні напрямки в області енергозбереження.

Четвертий етап. Планування заходів з енергозбереження. На цьому етапі визначаються зміст заходів щодо енергозбереження і витрати по їх реалізації, джерела фінансування заходів.

П'ятий етап. Впровадження запланованих заходів з енергозбереження. На цьому етапі здійснюється контроль за реалізацією заходів з енергозбереження за допомогою співробітників групи енергоменеджменту, якою керує енергоменеджер підприємства.

2. ПОЛІТИКА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Енергетична політика – це офіційна заява вищого керівництва окремого підприємства про основні наміри та напрями діяльності у сфері енергоефективності. Політика енергозбереження – це публічно декларовані принципи та обов'язки, які пов'язані з аспектами енергозбереження діяльності підприємства і забезпечують основу для встановлення його цілей і задач енергозбереження. Вона визначає систему дій і є основою для встановлення енергетичних цілей та завдань.

Впровадження енергетичного менеджменту на підприємстві дозволить:

  • проаналізувати стан енергозабезпечення і енерговикористання;

  • організувати об'єктивний облік і контроль за станом витрат усіх видів ПЕР;

  • критично оцінити енергетичну ефективність основних і допоміжних (загальнопромислових) технологій;

  • визначити резерви енергозбереження і запропонувати комплексні енергозберігаючі заходи ефективного використання ПЕР;

  • активізувати та об'єднати вже наявні на підприємстві численні можливості та засоби для практичного вирішення пріоритетних проблем раціонального використання енергоресурсів.

Основні бар'єри, що виникають на шляху впровадження енергоменеджменту:

  • відсутність політики енергозбереження, яка б відповідала кращим зразкам розвинутих країн світу;

  • фінансова неготовність підприємства до впровадження енергоефективних заходів;

  • недостатнє фінансування заходів з енергозбереження;

  • відсутність стимулювання керівництва і працівників підприємства до енергозбереження;

  • недостатня підтримка з боку керівництва підприємства;

  • неусвідомлення керівництвом підприємства важливості енергозбереження;

  • відсутність на підприємстві необхідних засобів обліку енергоспоживання.

Етапи проведення енергозберігаючої політики:

  1. Першочергові антикризові дії - наведення елементарного порядку в області енерговикористання - організація обліку й контролю, короткострокові й малозатратні організаційні й технічні заходи щодо підвищення енергоефективності, підвищення кваліфікації фахівців, поширення наявного світового досвіду.

  2. Перехідний період формування ринкових відносин (енергоринок) - істотне підвищення енергоефективності виробничої й невиробничої сфер, використання науково-технічного потенціалу, модернізація виробництва, заміна обладнання й технологій, розробка повної системи стандартів і нормативів, організація енергосервісних й енергоконсалтингових послуг, навчання й підготовка кадрів.

  3. Перспективна політика енергозбереження.

3. МАТРИЦЯ ЕНЕРГОМЕНЕДЖМЕНТУ

Існують дві основні перешкоди для поліпшення енергетичного менеджменту на підприємствах:

  • низький рівень енергоефективності;

  • низький пріоритет фінансування в енергозбереження.

Керівництву підприємства треба звернути увагу на три важливі організаційні питання:

  • енергетична політика;

  • структура енергоменеджменту;

  • система енергетичних звітів.

Ці й інші організаційні питання аналізуються в матриці енергетичного менеджменту, що розроблена з метою:

  • допомогти визначити й описати існуючі пріоритети в різних аспектах енергетичного менеджменту на підприємстві;

  • виявити альтернативні шляхи організації енергоменеджменту.

Матриця енергоменеджменту - це спосіб експрес-оцінки (самооцінки) стану системи енергоменеджменту на підприємстві, який вирізняється швидкістю та легкістю реалізації і водночас є досить ефективним. Кожен стовпчик матриці зв'язаний з одним із шести організаційних аспектів (питаннями):

1. Енергополітика підприємства - головний параметр, характеризує цілеспрямованість підприємства у сфері впровадження заходів з енергозбереження. Енергозберігальна політика підприємства – це принципи та обов’язки підприємства, на основі яких встановлюється мета, завдання, основні положення та відповідальність у сфері енергозбереження. Оцінити рівні впровадження енергополітики можливо, користуючись рис. 3.

Енергополітика підприємства повинна бути спрямована за конкретними відділками даного підприємства. Наприклад якщо підприємство багато споживає газу, то саме на цей енергоносій повинна бути спрямована енергополітика, що повинно включати конкретні кроки і вказувати конкретні строки їх використання.

2. Організаційна структура - спрямована на впровадження організаційних заходів, таких як організація так званих енергооблікових центрів (ЕОЦ), організація спец. груп енергоменеджменту, а також введення самої посади енергоменеджера підприємств.

Наявність високоосвічених кадрів у колективі у сфері енергозбереження є запорукою успіху з ефективної реалізації політики енергозбереження підприємства, яка є однією з цілей енергоменеджменту. На рис 4. виокремлено основні аспекти роботи з організаційної діяльності.

11.4.jpg

Рис. 3. Рівні впровадження енергополітики на підприємстві

11.5.jpg

Рис. 4. Організаційна діяльність з енергоефективності

3. Мотивація до заходів з енергозбереження - передбачає певні кроки підприємства для заохочення персоналу шляхом видачі премій за досягнення в енергозбереженні, підвищення заробітної платні, а також моральні заходи (відзнаки, грамоти) , накази про підвищення посадових надбавок. Фактори впливу на мотивацію представлені на рис. 5.

4. Інформаційна система - проінформованість персоналу про стан заходів з енергозбереження та про їх виконання або не виконання.

Інформаційна політика щодо популяризації енергозбереження має здебільшого декларативний характер, а час вимагає реальних дій. Для більш ефективного та широкого впровадження енергозберігаючих технологій на підприємствах необхідно постійно й цілеспрямовано вести інформаційну роботу з кадрами, а саме - реалізовувати низку заходів, наведених на рис. 6.

11.7_edited.jpg

Рис. 5. Фактори впливу на мотивацію

11.6.jpg

Рис. 6. Заходи інформаційної політики щодо популяризації енергозбереження та енергозберігаючих технологій

5. Маркетингстан - справ з енергомаркетингу на підприємстві.

Маркетингове управління енергетичною ефективністю проводиться за такими напрямками:

  • визначення цілей для досягнення сталого бізнесу (енергетична незалежність, енергетична безпека, зменшення енерговитрат на стратегічний період);

  • використання ресурсів (персоналу, матеріальних, нематеріальних тощо);

  • розробка програми для досягнення поставлених цілей.

6. Інвестування - інвестиції в енергозберігаючі заходи, тобто джерела фінансування, необхідні для впровадження енергозберігаючих заходів. Здебільшого це – фінансові і капітальні інвестиції, які відіграють вирішальну роль для втілення інновацій. Основними джерелами фінансування заходів енергозбереження є власні кошти установ та залучені інвестиції. Підтримка держави значно нижча та складає у середньому 10 % від загального обсягу вкладень. Це свідчить про значну розбіжність між заявленою політикою підтримки енергозбереження з боку держави та практичною реалізацією заходів.

Оцінка рівня енергоменеджменту визначається за п’ятибальною шкалою від 0 до 4 (рис.7).

Після складання матриці підприємству обов’язково надаються рекомендації для удосконалення стану енергоменеджменту.

Загальна характеристика рівнів матриці енергоменеджменту

РІВЕНЬ 0. Енергоменеджмент ще не існує. Немає ніякої енергетичної політики, ніякого спеціального енергоперсонала і ніякої офіційної групи відповідальних за використання енергії. Витрата енергії не контролюється, і не існує програми підвищення усвідомлення використання енергії усередині організації.

11.8_edited.jpg

Рис.7. Приклад матриці

РІВЕНЬ 1. Хоча немає чіткої енергетичної політики, організація наймає фахівця-енергетика. Ця людина створює елементарну інформаційну систему, засновану на обліку палива, але звітує тільки на рівні свого відділу. Фахівець-енергетик підвищує усвідомлення суті енергії шляхом контакту з тими, хто безпосередньо відповідає за споживання енергії і відповідає на спеціальні питання.

РІВЕНЬ 2. Старші менеджери розуміють важливість керування енерговикористанням, але на практиці активна підтримка діяльності по керуванню енергоспоживанням дуже незначна. Енергоперсонал звичайно формується на базі технічного відділу і звітує спеціальному комітету, що складається з працівників інших відділів. Ефективність діяльності по керуванню енерговикористання обмежується інтересом і ентузіазмом членів цього комітету.

РІВЕНЬ 3. Діяльність по керуванню енерговикористанням починається більш серйозно старшими менеджерами і включається в офіційну структуру керування. Споживання включається в бюджет. Існує велика інформаційна система, заснована система звітів. Існує також погоджена програма по поширенню принципів керування енерговикористанням і інвестуванню в енергоефективність.

РІВЕНЬ 4. Існує визначена група людей, що відповідають за споживання енергії, усередині організації. Енергоменеджер регулярно використовує офіційні і неофіційні інформаційні канали для впливу на поводження споживачів і підвищення енергоефективності. Існує велика інформаційна система й енергоспоживання цілком включається в систему керування. Існуюча діяльність контролюється і порівнюється з поставленими цілями, підраховуються переваги, отримані від заходів для енергоефективності. Про досягнення в керуванні енерговикористанням звітують, і споживання енергії розглядається з урахуванням екологічних аспектів. Керівництво відповідає за енергоефективність.

Використання матриці енергоменеджменту

Для того щоб використовувати матрицю, потрібно визначити ті питання, які в цей час перебувають у найбільш критичному стані або потребують більше розгляду, ніж інші.

Необхідно:

  • визначити місце підприємства на матриці;

  • зосередитися на тих колонках, де можна добитися найбільшого прогресу;

  • установити, що є перешкодою в досягненні прогресу, і вирішити, як можна це подолати;

  • виявити можливості для поліпшення ситуації й вирішити, як вони можуть бути використані;

  • залучити до цього процесу інших людей – як керівництво, так і кінцевих споживачів.

У таблиці 2 представлено результати аналізу матриці енергоменеджменту.

bottom of page