top of page

2.3. Світова і національна екологічна безпека

Екологічна безпека - це такий стан та умови навколишнього природного середовища, при якому забезпечується екологічна рівновага та гарантується захист навколишнього середовища: біосфери, атмосфери, гідросфери, літосфери, космосфери, видового складу тваринного і рослинного світу, природних ресурсів, збереження здоров'я і життєдіяльності людей.

Екологічна безпека ґрунтується на:

  • усвідомленні того, що людство - невід'ємна частина природи, повністю залежна від навколишнього середовища;

  • визнанні обмеженості природно-ресурсного (екологічного) потенціалу Землі і окремих її регіонів, необхідності його якісної та кількісної інвентаризації;

  • неможливості штучного розширення природно-ресурсного (екологічного) потенціалу понад природно-системні обмеження;

  • визначенні допустимого максимуму вилучення природних ресурсів і зміни екосистем як середовища життя;

  • необхідності вироблення превентивних екологічних заборон задовго до економічного вичерпання природних ресурсів або їх непрямого руйнування;

  • обов'язковості створення соціально-економічного механізму гомеостазу в системі «людина - природа» типу «природа - товар - гроші - природа» (аналогічно механізму «товар - гроші - товар»);

  • нагальної і обов'язкової необхідності регулювання чисельності людей, їх тиску на природне середовище на локальному, регіональному та глобальному рівнях;

  • прийнятності тільки «екологосумісних» технологій і техніки в усіх галузях господарювання;

  • переході до ресурсоекономних технологій і мініатюризації виробів, до безпечних для природи і людей господарських прийомів;

  • визнанні закону оптимальності, а в господарюванні - принципу розумної достатності у використанні способів отримання життєвих благ в просторових і часових конкретних рамках (обмеження по факторах екологічного, соціального і економічного ризику);

  • розумінні, що без адекватного середовища життя (цілісності екосистем) неможливе збереження нічого живого, в тому числі його видів (включаючи людину) і природних систем більш низького рівня ієрархії.

Екологічна безпека є складним соціальним явищем. Залежно від територіальних факторів вона може мати локальний, регіональний, національний та глобальний характер, а також є складовою частиною міжнародної, національної чи іншої за рівнем загальної безпеки. Як самостійне явище екологічна безпека в свою чергу охоплює як складові частини такі різновиди: санітарно-екологічну безпеку, радіаційно-екологічну безпеку, екологічну безпеку окремих природних ресурсів і їх компонентів, територій тощо.

Міжнародна екологічна безпека являє собою системний і багаторівневий процес інтеграції, регіоналізації, лібералізації та демократизації міжнародних відносин, складові механізму якого формують комплекс екологічних умов існування людства і впливають на функціонування природоохоронних інституцій, екологічних організацій, спричиняючи створення спеціальних режимів взаємовідносин країн з метою упередження екологічних небезпек. Ці складові є основою формування стійкості світової економічної системи.

Сучасна система міжнародної екологічної безпеки передбачає:

  • залучення країн світу до природоохоронної та екологічної діяльності;

  • активізацію процесу укладання міжнародних угод природозахисного та екологічного спрямування;

  • утворення нового вектору функціонування, впливу та розширення діяльності дієвих акторів міжнародних відносин;

  • створення національних і міжнародних структур, які координують природоохоронну діяльність, екологічну політику як у регіонах, так і в масштабах усієї планети;

  • екологізацію традиційних форм міжнародних відносин та їх інститутів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Процеси глобалізації, збільшення диспропорцій в економічному розвитку та ресурсному забезпеченні між економічно розвиненими і слабо розвиненими країнами, зростання чисельності та міграції населення посилюють загрозу людству в довгостроковій перспективі внаслідок виникнення імпульсів руйнівних конфліктів світового масштабу у вигляді екологічних небезпек, зокрема:

  • руйнування озонованого шару атмосфери та проявів глобальних змін клімату (посилення парникового ефекту; зростання рівня викидів метану, аерозолів, радіоактивних газів; зміна концентрації озону в тропосфері та стратосфері; підвищення температури повітря на 1,1-6,4°С; танення льодовиків Арктики, підняття рівня Світового океану на 1 м), що може призвести до катастрофічних загроз життю і здоров’ю людей, загостренню силових конфліктів у 46-ти країнах світу з населенням 2,7 млрд. осіб.

  • забруднення Світового океану через екстенсивну діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК), захоронення в ньому отруйних і радіоактивних речовин, насичення вод вуглекислим газом з атмосфери, надходження антропогенних нафтопродуктів, важких металів і складних органічних сполук;

  • зростання кількості населення світу (з 6,1 млрд. осіб (2000 р.) до 10 млрд. осіб (2050 р.) та трансформація детермінантів руху міграційних потоків (екологічні мігранти, екологічні біженці);

  • обмеженість доступу до світових ресурсів та непропорційність їх використання країнами світу (за останнє десятиріччя економічно розвинуті країни споживали близько 70% світової енергії та металів, 60% харчових продуктів); за цього співвідношення витрат енергії лише у землеробстві складало в різних країнах від 1/65 (басейн р. Конго) до 1/2,0-1/2,5 (США);

  • цивілізаційне протистояння між християнським і мусульманським світом (внаслідок руйнування та нівелювання національно-культурного розмаїття різних цивілізацій шляхом підміни цінностей певним ліберальним ерзацом західної культури; несправедливості розподілу та споживання ресурсів планети країнами-центру «Північ» і країнами–периферії«Південь»);

  • створення та функціонування глобальної терористичної мережі (до її складу входять найбільш одіозні терористичні угруповання: єгипетські «Ал-Гамаат ал-ісламія», «Ал-Джихад», алжирські «Фронт ісламського порятунку», пакистанські «Джамаат ал-фукра», «Харакат ал-ансар», палестинські ХАМАС, «Ісламський джихад», ліванська «Хизбалла», міжнародні «Аль-Каіда», «Світовий фронт джихада»);

  • розповсюдження ядерної, хімічної, біологічної, геофізичної, космічної, психотропної, екологічної зброї та технологій масового ураження;

  • утворення нових центрів сили, протистояння і боротьби між ними за лідерство (Європейський Союз, Китай, Індія, Бразилія, Росія);

  • виникнення глобальних соціальних спалахів і протестів межової злиденності й бідності в країнах «третього світу», де кількість населення до 2025 р. може сягнути 7,8 млрд. осіб;

  • зростання обсягів споживання та дефіциту ресурсного й енергетичного забезпечення (прогнозується до 2030 р. збільшення споживання енергоносіїв на 37-50%); до того ж світових ресурсів нафти для енергозабезпечення цивілізації вистачить лише на 30-60 років, природного газу – на 40-70 років, вугілля – на 300-700 років, плутонію для АЕС на швидких нейтронах – на 1 тис. років, клатратів метану Чорного моря – на 40-700 тис. років.

Екологічна безпека України в контексті міжнародної та національної безпеки. У загальному вигляді безпека визначається як відсутність небезпеки чи загроз. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

У загальному значенні концепція безпеки - це система вихідних положень, принципів та ідей по забезпеченню безпечних для країни і всіх існуючих в її кордонах суб'єктів (держави, суспільства, населення, природних і народногосподарських об'єктів, оточуючого людину навколишнього та виробничого середовища) дій, а також дій як внутрішньодержавного, так і зовнішньодержавного (міжнародного) характеру.

bottom of page