Особливістю ЧАЕС є те, що на всі корпуси був один машинний зал, а будівельні конструкції не мали такого захисту, який мають реактори ВВЕР, що експлуатуються світом.

Машинний зал та реакторне відділення ЧАЕС мали 2-й клас ступеню вогнестійкості та клас Г по пожежонебезпеці. В умовах такою виробництва покрівля повинна бути з незгоряючих чи важкозгоряючих матеріалів. Покрівля машинного залу мала чотири шари руберойду марки ПСБ-С, який відноситься до горючих матеріалів. В 1984 році наказом Міненерго перередбачалася заміна на ЧАЕС згоряючої покрівлі на теплоізоляцію з перлітопластбетону. В 1985 році були виготовлені креслення та передані в Чорнобиль, але заміна покрівлі так і не почалася.

Графіт, який вибухом був викинутий із зруйнованого реактора, впав на згоряючу покрівлю, спричинивши 30 вогнищ пожеж. Пожежні частини, які прибули для гасіння пожежі, не мали спеціального одягу, засобів захисту, не були готові та й не знали тактики гасіння таких пожеж. Пересуватися по покрівлі було неможливо. Через високу температуру почалися пожежі в машинному валу. В 14 год. приступили до евакуації населення з міста Прип'ять. В той же день було виявлено 203 людини з гострою променевою хворобою, 129 з них відправили в клініку Москви. В перший час померла 31 людина, так звана «смерть під променем», а через деякий час ще 42 чоловіки. Двоє людей, отримавши високу дозу понад 600 Р, жили ще в наш час.

При АН СРСР працювала комісія по прогнозуванню аварій та техногенних катастроф. Комісія прогнозувала, що катастрофи на АЕС можуть бути великі, aлe їх наслідки співставимі з промисловими та транспортними аваріями. Ймовірність смертельних випадків внаслідок аварій на АЕС в десятки та сотні разів менша, ніж внаслідок багатьох інших видів людської діяльності, і набагато менша, ніж можливість дуже великих катастроф, пов'язаних з тисячами чи десятками тисяч смертельних випадків. Ця комісія прогнозувала, що для АЕС ймовірність аварій складає 108, а в промисловості 106.

Ще задовго до аварій на АЕС великі дослідження в цьому напрямку були проведені в США по ініціативі Комісії з атомної енергетики. Вони прийшли до висновку, що зіставлення ймовірності смертельних наслідків при таких подіях, як повені, землетруси, пожежі, авіаційні катастрофи в повітрі і при аварії на 100 АЕС показує, що ризик смерті від аварій на АЕС, порівнюється лише з ризиком, пов'язаним з падінням метеоритів, що є малоймовірною подією. Говорилося про те, що досить серйозна аварія на одній з 100 АЕС, яка приведе, наприклад, до 1000 смертей, може бути один раз на сто тисяч років. У той же час, згідно даних статистики, аналогічна кількість гине внаслідок землетрусу з ймовірністю один раз на 50 років, внаслідок пожежі – один раз на 80 років, внаслідок повені – один раз на 500 років.

Таким чином, аварія реактора вважалася як виключно малоймовірною подією. Оцінка ймовірності аварії на АЕС виконувалася на 100 реакторах, які тоді експлуатувалися в атомній енергетиці світу.

Як видно, життя спростувало ці прогнози. Внаслідок катастрофи 2 млн. га земель забруднено настільки, що вони нині виключені з сільськогосподарського виробництва. На величезних площах сильно постраждали лісові насадження, особливо ялинові та соснові ліси. Виникли мутації.

На порядку денному стояло питання, що робити зі станцією. Проект зупинки станції коштує стільки, скільки будівництво нової, крім цього існує цілий ряд проблем, як вивести з експлуатації станцію, яка відпрацювала свій ресурс. Вирішили, що заборона експлуатації АЕС призведе до більших збитків, ніж аварія, тому станцію необхідно рятувати. Для зменшення високої активності реактор IV блоку було вирішено його засипати. З повітря було скинуто 500 т. доломіту та свинцю. Спочатку було прийнято рішення, що саркофаг для покриття IV блока буде мати арочну конструкцію, а потім зупинилися на прямокутній формі, як найбільш економічно оправданій.

У березні 1987 р. приступили до експлуатації І та II блоків. Поставили стіну, покрівлю залатали тим же полістиролом. З III блоком було складніше. Стіни облицювали свинцем. Свинець поклали також на покрівлю, а щоб не збільшувати навантаженню від снігу, III блок прикрили легкою двоскатною покрівлею.

Головним критерієм захисту населення від наслідків катастрофи був безграмотно визначений показник щільності забруднення ґрунтів, який перевищував 15 кюрі/км2. Згідно з дослідженнями українського гідрометру рівень щільності забруднення ґрунтів у північних районах Рівненської області не перевищував цього показника. При невисоких рівнях щільності забруднення ґрунтів північних районів області така обстановка була викликана природним станом ґрунтів Рівненського Полісся, де коефіцієнт переходу цезію з ґрунтів в дикі рослини дуже високий. На торфово-болотних ґрунтах, яких у північних районах майже третина, він становить 40 відсотків, в той час як на ґрунтах Житомирської області цей коефіцієнт перевищує 2-6%. Було встановлено, що в північних районах вже при щільності забруднення ґрунтів 2 кюрі/км2 отримати «чисті» продукти не. можливо.

Результати цих досліджень були використані урядом України для прийняття рішення про надання пільг населенню, яке проживає на забруднених територіях (Володимирецький, Сарненський, Зарічненський, Рокитнівський, Березнівський, Дубровицький райони). В 137 населених пунктах північних районів Рівненщини ввели надбавку до заробітної плати за працю на забруднених територіях.

Нині вишукуються різні шляхи подолання наслідків радіаційної катастрофи. Однак Україна виявилася не підготовленою до глибокого осмислення того, що сталося, до своєчасного розв'язання цілої низки наукових, соціальних, психологічних та правових проблем. Такий стан негативно позначається на розробці та реалізації широкомасштабного комплексу заходів щодо ліквідації та подолання наслідків катастрофи на ЧАЕС.

Наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції стали довготривалим фактором радіаційної загрози для населення на значній території. Внаслідок аварії на ЧАЕС забруднено 8,4 млн. га сільськогосподарських угідь, зокрема 3,5 млн. ріллі, близько 400 тис. га природних кормових угідь та понад 3 млн. га лісів. Значно забрудненими на даний час є Житомирська (11439 км2), Київська (9479 км2), Рівненська (9508 км2), Чернігівська (2349 км2), Кіровоградська (2454 км2) області.